ДонНУ імені Василя Стуса

кафедра інформаційних систем управління !

БЕЗ ДОКУМЕНТАЦІЇ НЕМАЄ ОРГАНІЗАЦІЇ

Кафедра інформаційних систем управління Донецького національного університету імені Василя Стуса здійснює підготовку бакалаврів та магістрів за освітніми програмами «Документознавство та інформаційна діяльність» і «Документаційна та інформаційна підтримка управлінської діяльності» спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Спеціальність належить до гуманітарного напряму підготовки, але здобуті саме в нашому університеті знання та вміння використовувати інформаційні технології в роботі дають нашим випускникам додаткові переваги при працевлаштуванні.

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА СПЕЦІАЛЬНОСТІ МІСТИТЬ ДИСЦИПЛІНИ ДЛЯ ЗДОБУТТЯ СТУДЕНТАМИ БАГАТОПРОФІЛЬНИХ ЗНАНЬ, ЗОКРЕМА:

АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНА ОБРОБКА ДОКУМЕНТІВ

Аналітико-синтетична обробка документів (АСОД) – процеси перетворення формальних ознак і змісту первинних документів з метою створення вторинних документів як більш зручних для зберігання, пошуку, використання споживачами інформації. Здійснюється сьогодні всюди, де людина має справу з документами. АСОД полягає в тому, що з первинного документа беруть потрібні користувачам відомості про зміст і формальні ознаки і на цій основі складають вторинні документи: бібліографічні описи, анотації, реферати тощо.

Найдавнішими з інформаційних установ є бібліотеки, що містять у своїх фондах найбільший документний ресурс суспільства. Велика робота з документами ведеться в архівах. Впорядкування документів відбувається і в музеях. Теорія і практика опрацювання інформації, яка формувалася в бібліотеках, архівах і музеях протягом багатьох століть, отримала визнання в багатьох закладах документальних комунікацій. Накопичений досвід вийшов за їхні межі і почав використовуватися для формування багатьох інформаційно-пошукових систем. АСОД використовується в національній системі науково-технічної інформації, в інформаційно-аналітичній діяльності видавництвами, бібліографічними, видавничими та книготорговельними установами.

Майже в усіх сферах суспільного життя суспільства створені інформаційні центри та служби, діяльність яких базується на різних видах АСОД.

АРХІВОЗНАВСТВО

У процесі життєдіяльності суспільство утворюється значний масив документної інформації, яка має суттєве значення та інформаційну цінність для подальшого його розвитку. Навчальна на дисципліна «Архівознавство» логічно поєднує в собі різні напрями архівної роботи, дозволяє отримати здобувачам важливі знання та навички подальшої професійної діяльності. Архівознавство, архівна справа, архівування документів, електронний архів, архів підприємства – це ті важливі складові навчальної дисципліни, які забезпечують організацію вагомого етапу діловодства та документообігу на підприємстві у вигляді збереження інформації та надання доступу до неї усім користувачам.

У результаті вивчення дисципліни здобувачі отримають знання з організації роботи архівів, їх комплектування, систематизації та класифікації архівних документів. Вмітимуть проводити експертизу цінності документів, реалізовувати архівне описування.

До практичних навичок належать організація доступу до архівної інформації, організація її використання та створення науково-довідкового апарату архіву. Сучасна тенденція інформатизації архівної справи дозволяє отримати знання зі створення електронних архівів, вивчити можливості архівних ресурсів в мережі інтернет.

БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВО

Історія розвитку і становлення бібліотек, бібліотечної справи сягає сивої давнини. Потреба людства накопичувати та зберігати знання спонукала виникненню бібліотек, які з самого початку стали мірилом духовності суспільства.

Бібліотеки – це місце, де зберігаються історичні здобутки цілої планети, що формувалися протягом сотень тисяч років, це знання у різних проявах і формах.

У процесі свого історичного розвитку бібліотеки поділялися на певні типи та види відповідно до соціальних функцій і в залежності від їх ролі у суспільному житті.

Сьогодні бібліотечна система України поділяється за видами, відповідно до значення бібліотеки, змісту бібліотечних фондів та читацького призначення.

Вивчення історії становлення бібліотек, бібліотекознавства як науки дозволить глибше зрозуміти питання еволюції класифікації з огляду на потребу з'ясувати, яким чином, в якому ракурсі та в якій послідовності формувалися групи знань, основоположність змісту класифікацій наук, їх систематизацію. Що допоможе з'ясувати феномен бібліотеки як соціокультурного явища, ознайомитись з основами організації функціонування бібліотечної справи, зрозуміти місце і роль бібліотек в епоху цифровізації.

ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА

Передбачає закріплення та поглиблення теоретичних знань, отриманих здобувачами вищої освіти в процесі вивчення певного циклу теоретичних дисциплін, практичних навичок зі спеціальності, а також збір фактичного матеріалу для виконання кваліфікаційної роботи.

Завдання виробничої практичної підготовки:

1) закріплення теоретичних знань, які були отримані в процесі навчання;

2) формування готовності здобувача вищої освіти до цілісного сприйняття і виконання функціональних обов’язків;

3) формування у здобувача вищої освіти професійного вміння приймати самостійні рішення у певних виробничих або наближених до виробничих умовах;

4) оволодіння сучасними методами, формами організації, знаряддями праці в галузі їх майбутньої спеціальності;

5) виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ

Навчальна дисципліна «Ділове спілкування та адміністрування» поєднує в собі два важливі блоки професійної орієнтації майбутнього спеціаліста інформаційної діяльності. Адміністрування, як окрема частина дисципліни, дозволяє отримати здобувачам базові знання і навички управління організацією, без чого сьогодні важко уявити собі ділове середовище. До практичних складових належать уміння і навички прогнозування, регулювання, контролю, комунікації, роботи з кадрами, координації. Це також дозволяє побачити початковий процес документотворення, налагодження інформаційної взаємодії та комунікації за допомогою документа всіх учасників управлінського середовища і суспільства.

Окрема увага приділяється вивченню ділового спілкування. Комунікація це найголовніше вміння в сучасному середовищі ХХІ століття. Вивчення процесу встановлення і розвитку контактів між учасниками інформаційного обміну необхідне для налагодження тісних і результативних комунікаційних зв’язків, формулювання адекватного меседжу, перевірки сприйняття повідомлення, дослідження ефекту зворотного зв’язку.

ДІЛОВОДСТВО: КУЛЬТУРА СКЛАДАННЯ ТА ОПРАЦЮВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

У сучасному суспільстві документ є базовим засобом комунікаційного процесу. І хоча саме поняття «документ» має безліч тлумачень, більшість науковців підтримують думку, що документ – це поєднання інформації та будь-якого матеріального носія. Саме за допомогою документів здійснюється організація та інформаційний супровід діяльності будь-якого суб’єкта господарювання. На підставі документів здійснюються усі види діяльності суб’єктів господарювання. Документ бере безпосередню участь в управлінській діяльності, також є візитівкою, додатковою рекламою, частиною іміджу підприємства, організації, фірми тощо.

Переважна більшість інформації, приблизно 95 %, працівники отримують за допомогою документів, приблизно 60 % робочого часу в апараті управління витрачається на роботу з документами, а 10 % витрат суб’єкта господарювання припадає на виробництво різноманітних документів. Саме це викликає необхідність проводити роботу щодо забезпечення якісного опрацювання, обліку, зберігання документів, тобто виникає потреба у формуванні культури складання та опрацювання документів.

Нормативно-правове регулювання діловодства в Україні базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів, що регламентують роботу у цій сфері діяльності, а саме: Закон України від 24.12.1993 №3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи»; Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності; в засобах масової інформації (Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348); Держспоживстандарт України від 07.04.2003 № 55. «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003»; Закон України від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»; Наказ Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях»; Наказ Міністерства юстиції України; від 18.06.2015 № 1000/5 «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях»; Постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736 «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію»; Постанова КМУ України від 17.01.2018 №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності»; Постанова Кабінету Міністрів України; від 19.09.2018 № 749 «Про затвердження Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності».

Соціальна функція ділового мовлення (письмового та усного) дуже важлива: ділове мовлення використовується у суспільних відносинах людей, слугує для взаємозв’язків у галузі політичних, економічних, соціальних і культурних відносин. Якість службового документа безпосередньо впливає на характер виробничої діяльності та на її результати, і від ефективності роботи з документами значною мірою залежать успіхи кожної організації.

Протягом 15 років базовим документом щодо оформлення документів був ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів». Саме його застосовували при оформлюванні документів, бланків, але на початку 2018 року було прийнято Постанову КМУ України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» (далі Постанова). Після прийняття цієї постанови, яка суттєво змінила підходи до оформлення прізвищ у підписах, розміри відступів, інтервалів, виникає багато відмінностей в оформленні документів. Це можна пояснити тим, що велика кількість відповідальних за ведення діловодства працюють за прикладами, які існували багато років, не звернули увагу на нові вимоги, небажанням виконувати нові вимоги. Крім того, протягом двох років після прийняття сім разів у Постанову вносилися зміни.

У загальних вимогах до створення документів перші речення практично вступають у протиріччя один одному. Спочатку вказується, що документування управлінської інформації полягає у створенні документів, в яких фіксується з дотриманням установлених правил відповідно до додатку 1, але у наступному реченні зазначають, що під час підготовки організаційно-розпорядчих документів у паперовій формі працівники установ оформляють їх з урахуванням вимог ДСТУ 4163-2003. Тобто це призводить до неможливості уніфікації підходів до створення документів. Організації, які впроваджують електронний документообіг, оформлюють документи за одними вимогами, а ті, що ще використовують традиційний документообіг, – ДСТУ 4163-2003. Безумовно, у ДСТУ 4163-2003 є пункт, в якому вказано, що реквізити розміщують у межах, встановлених схемами, з допуском ±2 мм. Це дає можливість використовувати загальні вимоги до складання документів, які зазначені у Постанові.

У всіх нормативних документах зазначено, що відповідальність за організацію діловодства в установах несуть їх керівники, але, аналізуючи стан оформлення документів, які викладаються у відкритий доступ, можна зробити висновок про те, що більшість тих, хто відповідає за оформлення документів, взагалі не обізнані про наявність реквізитів документа. Алгоритм складання документів у пересічного громадянина: 1) даємо пошуковий запит у Інтернет-пошукач; 2) бачимо безліч картинок з прикладами оформлення; 3) обираємо той, що сподобався; 4) оформляємо, як забажаємо, приблизно розташовуємо відповідно до обраного зразка. Тобто в Україні не сформована культура оформлення документів. Є багато нарікань у здобувачів вищої освіти після проходження практики: документи у багатьох підприємствах оформлюються не відповідно до вимог. Одним із перших питань, які розглядають, – це вміти довести до керівника необхідність змін у наявні інструкції з діловодства, або навіть створити таку інструкцію.

Ще один напрям помилок – це публікації спеціалізованих журналів з помилками у зразках. Наприклад, спеціалізований журнал «Діловодство» № 3, березень, 2019 року, стаття Світлани Василенко «Підрозділ Інструкції з діловодства. Оформлення реквізитів організаційно-розпорядчих документів» взагалі не згадується Постанова № 55, усі приклади стосуються лише ДСТУ 4163-2003, хоча Постанова діє вже більше року. І таких прикладів можна навести багато.

Інший напрям – це форми документів, які затверджують деякі державні установи. І в цих формах уже закладено помилки. Наприклад, у Наказі МОН 14.01.2019 № 32 «Про затвердження форм виборчого бюлетеня та протоколу виборчої комісії з виборів керівника закладу вищої освіти» затверджено форму № 3 протоколу виборчої комісії з виборів керівника закладу вищої освіти. Аналізуючи форму цього документа, можна побачити, що реквізити 11, 12, 23 пропонуються оформлювати з помилками. Тобто якщо ці документи будемо оформлювати відповідно до правил Постанови – це вважається помилкою, і це буде порушенням у документальному супроводі виборів керівника закладу вищої освіти. Якщо ці документи будуть оформлені відповідно до наказу – вони не відповідатимуть загальним вимогам щодо розташування документів та оформлення підписів. Ще блок помилок – це людський фактор. Наприклад, на підприємстві створений шаблон бланку наказу чи листа, в якому реквізит 11 (дата документа) повинен записуватися словесно-цифровом способом. Але відповідальний за реєстрацію цього документа на це не звертає уваги та подає дату у цифровому записі. Це можна побачити на сканах наказів чи листів державних органів: 09.05.2020 р.

Отже, якщо ми себе поважаємо, варто формувати культуру складання документів.

ДОКУМЕНТНА ЛІНГВІСТИКА

Документознавець не напише переконливого службового листа, не відредагує написаного документа, якщо він не знає законів організації тексту. Щоб знати правила побудови конкретних текстів, необхідно насамперед знати загальні закони укладання тексту, можливі засоби мовного впливу – мовної сугестії. Документна лінгвістика вивчає також правила редагування документного тексту, лінгвістику електронної документної комунікації, дає знання про текст документа як продукт і джерело історичного розвитку української мови, знання про закони сприйняття тексту, знання про текст як фрагмент інформаційної системи суспільства, знання про текст як засіб упливу. Для документної лінгвістики текст – сума смислових блоків та їх співвідношення у документі.

Ця дисципліна формує грамотного документознавця, ознайомленого із сучасними вимогами володіння діловою комунікацією.

ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО

Документознавство – наукова дисципліна, яка досліджує процеси створення і функціонування документів. Науково-методологічний базис цієї науки розвивається на основі теорії інформаційної діяльності, тому поняття інформації є найважливішим у теорії документознавства. У документознавстві передбачене вивчення вхідної та вихідної документації певної організації чи установи, дослідження первинної обробки документації, опрацювання унікальних документальних джерел.

Документознавство також вивчає історичні передумови, основні тенденції та напрями еволюції документознавства і має можливість ефективно розв’язувати теоретичні й прикладні завдання, пов’язані з виробництвом, передачею, споживанням, зберіганням документованої інформації.

З огляду на стрімкий розвиток та інновацію в інформаційних системах, документознавство сьогодні потребує високоосвічених та кваліфікованих спеціалістів у цій галузі.

ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ

Метою вивчення навчальної дисципліни "Електронний документообіг" є  формування знань, необхідних для виконання завдань, пов'язаних з переходом до безпаперової технології управління документообігом підприємств, установ, організацій, шляхом аналізу наявних ділових процесів та обґрунтування вибору відповідної системи електронного документообігу.

В ході викладання курсу розглядаються питання створення і застосування електронно-цифрового підпису, спільної підготовки документів, автоматизованого контролю виконання завдань електронними засобами, маршрутизації документів (технологія docflow), керування потоками робіт(технологія workflow) та інші. Розглядаються питання обгрунтування, проблеми впровадження і використання систем електронного документообігу.

ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА

Інформаційна культура, яка є складником загальної культури суспільства в цілому і людини зокрема, посідає особливе місце серед феноменів інформаційної сфери. Як фактор інформаційної цивілізації інформаційна культура втілюється в культурі формування інформаційних потреб, упровадження і використання інформаційних технологій, удосконалення інформаційної діяльності, зрештою – розумінні закономірностей розвитку світової культури. На теоретичному рівні прояв інформаційної культури починають виділяти у так зв. «е-культуру» – культуру суспільства, в якому панують інформаційні технології та телекомунікаційні мережі.

Рівень інформаційної культури багато в чому буде визначати ефективність діяльності майбутнього ФАХІВЦЯ документознавчої та інформаційної сфери.

ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ І БЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЇ

У XXI столітті війна перетворилася не тільки в протистояння військової сили, а й під час війни у протистояння інформаційних технологій. Навіщо завойовувати країну силою зброї, стикаючись з опором і несучи втрати? Адже можна підпорядкувати її зсередини, силами її ж громадян. Це і є кінцева мета, глобальна стратегія інформаційної війни.

У зв’язку з виникненням інформаційного суспільства, зумовленим розвитком інформаційних технологій, виникла суттєва загроза несанкціонованого зняття інформації. З’являються все більш досконалі способи використання каналів витоку різних видів інформації. Оскільки на теперішній час інформація має все більшу комерційну вартість, то підприємства почали приділяти значну увагу своїй інформаційній безпеці. Інформаційна безпека підприємств є однією із суттєвих складових частин національної безпеки країни, забезпечення якої сприяє досягненню успіху при вирішенні задач у політичній, військово-політичній, військовій, соціальній, економічній та інших сферах державної діяльності.

Саме навчальна дисципліна «Інформаційні війни і безпека інформації» дає можливість отримати цілісне уявлення про інформаційні війни, їх історію, особливості прояву на початку XXI століття, загрози в інформаційній сфері та завдання щодо забезпечення інформаційної безпеки України.

Метою вивчення навчальної дисципліни є оволодіння знаннями, формування вмінь і навичок з концептуально-теоретичних та практичних основ проведення психологічних операцій та інформаційних війн; а також розкриття сучасних методів захисту інформації в комп’ютерних системах та мережах і ознайомлення з особливостями їх апаратної та програмної реалізацій.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Інформаційні ресурси – це організована сукупність документованої інформації, що включає бази даних і знань, масиви, вивчення яких слід розглядати з позиції розвитку суспільних відносин в інформаційній сфері та розвитку інформаційного суспільства. Інформаційні ресурси є одним з найважливіших елементів ресурсного потенціалу підприємства, а інформація виступає ключовим елементом управління підприємством та конкретизує потреби управління ефективністю бізнесу.

Метою вивчення навчальної дисципліни є ознайомлення здобувачів вищої освіти з комплексом інформаційних ресурсів для успішного функціонування в навчальній і професійній діяльності; формування у здобувачів вищої освіти навичок пошуку, систематизації та аналізу інформації та інформаційних ресурсів, необхідних для формування професійних компетенцій.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ БІЗНЕСУ

Сьогодні розробка та впровадження сучасних інформаційних систем і технологій є одним з ефективних напрямів удосконалення управління підприємством. Інформаційні системи управління підприємством дозволяють швидко і надійно отримувати, зберігати і обробляти інформацію; значно скоротити управлінський персонал підприємства, який займається збором, обліком, зберіганням і обробкою інформації; своєчасно і якісно вести аналіз, прогнозування і планування діяльності підприємства; швидко і якісно приймати управлінські рішення. Недарма компанії все частіше покладаються на сформовану таким чином інформацію для вироблення стратегічних чи тактичних рішень. Це також дозволяє власникам бізнесу отримувати візуалізацію інформації і точно налаштовувати бізнес-процеси.

Метою вивчення навчальної дисципліни є формування знань щодо сучасних інформаційних систем і технологій та їхнього раціонального використання, щодо методології та інструментарію, який сприяє доступу до ринків електронної комерції.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Сучасний етап розвитку економіки в Україні обумовлює зміни в управлінні персоналом, вимагає розгляду трудових ресурсів як багатства підприємств, а витрати на формування успішної команди, планування, набір, відбір, оцінку, професійний розвиток та ефективне використання цих ресурсів як особливий вид інвестицій, які стають довгостроковим чинником підвищення конкурентоспроможності та виживання підприємств. Підготовка компетентного колективу, здатного до продуктивної роботи в ринкових умовах, його раціональне просторове й структурне розміщення залежить у першу чергу від ефективного управління персоналом. Використання інформаційних систем управління персоналом – це новий механізм управління персоналом підприємства у ринковому середовищі. формування у майбутніх фахівців системного мислення та комплексу спеціальних знань з управління людськими ресурсами, а також набуття практичних навичок та умінь з розроблення кадрової політики, персоналу підприємства.

Метою вивчення навчальної дисципліни є формування системи теоретичних знань та набуття практичних умінь і навичок з питань побудови, проектування, організації та використання автоматизованих інформаційних систем управління персоналом з використанням сучасних комп’ютерних, комунікаційних та розвинених інструментальних засобів.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Світ перебуває у цифровій революції. Все швидко змінюється. Це означає, що спеціалісти будь-якої галузі вже не можуть обходитись без технічних навичок і треба розуміти які з них найбільше приваблюють роботодавців.

Дисципліна "Інформаційні технології" викладається на першому курсі і стає подальшим фундаментом вмінь якісно і швидко готувати документацію різного формату і призначення за встановленими державними стандартами. Серед найбільш цінних технічних навичок, яких набуває студент, і які вже стали обов'язковими для офісної роботи - професійне використання застосунків Microsoft Office (Excel, PowerPoint та Word, Outlook ...). Саме професійні вміння дають перевагу кандидату при працевлаштуванні і збільшують вартість роботи такого фахівця.

Компаніям потрібні фахівці, які вміють знаходити потрібну інформацію, використовувати у роботі хмарні технології, графічні і відеоредактори, офісні застосунки різного призначення, аналізувати, структурувати і візуалізувати інформацію, розрізняти особливості різних видів офісної техніки і використовувати її для вирішення виробничих завдань. Наші випускники роблять це якісніше і швидше за інших.

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Результатами вивчення навчальної дисципліни «Інформаційно-аналітична діяльність» для здобувачів виступають такі логічні блоки.

Знати загальні відомості про інформаційно-аналітичну діяльність, її зміст та роль, основні методи і методики, застосування теоретичних та організаційно-правових основ інформаційно-аналітичної діяльності, види інформаційно-аналітичних документів;

Отримати теоретичні знання аналізу інформації діяльності підприємств, установ чи організацій, методики оціночної і прогностичної інформаційно-аналітичної діяльності, розрізняти основні методи і засоби пошуку, систематизації, обробки, передачі та захисту інформації, характеризувати склад, функції і можливості довідкових та інформаційно-пошукових систем.

Ознайомитись зі специфікою створення інформаційно-аналітичних продуктів та надання послуг аналітичного характеру, виконання інформаційно-аналітичної роботи за матеріалами засобів масової інформації та ресурсами інтернет, організації роботи з інформаційно-пошуковими та інформаційно- довідковими системами та базами даних, що використовуються у професійній діяльності;

Володіти практично-пошуковими навиками роботи з інформацією, культурою оформлення документа, теорією основних методів обробки, зберігання та подання інформації, виконанням поставлених завдань та роботою з інформаційними ресурсами за допомогою комп’ютерної техніки.

Сформувати практичні навички організації інформаційно-аналітичної діяльності, вибирати інструментальні засоби для обробки інформації й обґрунтовувати свій вибір, здійснювати збір, аналіз, систематизацію, оцінку та інтерпретацію даних, необхідних для вирішення професійних завдань.

МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОДУКТІВ ТА ПОСЛУГ

Маркетингові дослідження вважаються одним з найкращих методів для отримання достовірної інформації з ринку товарів і послуг. На основі даних маркетингових досліджень створюється маркетингова та загальна стратегії суб’єктів господарювання. Маркетингові дослідження ринку інформаційних продуктів та послуг здійснюють аналіз ринку для виробника в розрізі розміру ринку, потенціалу для подальшого зростання, стану суміжних ринків та тенденцій їх розвитку тощо; також детально вивчають споживчий попит в розрізі запитів споживачів і розвитку їх потреб; незаповнених ніш ринку тощо. Маркетингові дослідження необхідні для оцінки конкуренції на ринку інформаційних продуктів та послуг – визначаються основні конкуренти; частки ринку, які вони займають; їх поведінка на ринку; які порівняльні переваги і недоліки вони мають тощо.

Метою вивчення навчальної дисципліни є формування у здобувачів вищої освіти знання про структуризацію та організацію інноваційного процесу, його інформаційне та інвестиційне забезпечення; про етапи підготовки та реалізації інноваційних процесів та методи визначення їх ефективності.

МОВНІ ТЕХНОЛОГІЇ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ НАУКОВОЇ ТА УПРАВЛІНСЬКОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Мета вивчення навчальної дисципліни – навчити студентів техніці основних лінгвістичних технологій; методів, застосуванню їх в експериментальній роботі над мовним матеріалом.

Результатами навчання стане:

  • уміння визначати реалізовані функціональні можливості мовних одиниць різних рівнів на певних етапах сприйняття текстів – акустично-візуальному, уявно-понятійному, змістово-сюжетному, образно-естетичному;

  • користуватися мовними технологіями в укладанні та аналізі документів; складати тексти різних видів документів;

  • сформувати систему теоретичних, методичних знань про організацію, різні види, процеси, суть мовного опрацювання документів різних установ у системі документних комунікацій;

  • складати й здійснювати оглядовий аналіз документної інформації;

  • аналізувати сучасний стан та перспективи новітніх технологій лінгвістичної обробки документів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ УКРАЇНИ

Дисципліна «Організація державного апарату України» ставить за мету формування у студентів системи знань про організацію державного апарату України, будову органів влади, ієрархію владних структур, їх документаційно-інформаційну співпрацю та взаємодію на різних рівнях. Важливою практичною складовою навчальної дисципліни визначено необхідність засвоєння знань організації державного апарату та набуття навичок документообігу необхідних для роботи окремої організації та органів влади.

У результаті вивчення навчальної дисципліни здобувач повинен:

  • визначати загальні тенденції розвитку державного апарату в Україні та взаємодію державних структур і організацій;

  • виявляти нинішній стан державного управління в Україні, гіпотетичні можливості і наслідки здійснення варіантів реформування управління у контексті історичного досвіду;

  • орієнтуватись у структурі державного апарату та управління, розуміти підпорядкованість та взаємозалежність органів влади;

  • забезпечувати належний стан здійснення процесу документообігу у сфері державного управління та окремої організації, виконувати функції держслужбовців на елементарному рівні;

  • володіти культурою оформлення документа та вибору відповідного шляху подання інформації до державного органу влади;

  • визначати напрями зберігання, обробки та використання отриманої інформації;

  • виконувати поставлені завдання та проводити роботу в колективах з питань формування документа і донесення інформації до відповідного органу влади.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕФЕРЕНТСЬКОЇ ТА ОФІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово офіс надійно прижилося у нашому повсякденному вжитку. Такі складові діяльності офісу як тлумачення поняття, організація роботи офісу, використання технологій реалізації його документообігу та інформаційної комунікації, процедура проведення ділових заходів та налагодження співпраці з партнерами, кадрові комунікації, планування робочого часу, організація робочого місця та інші, визначають необхідність відповідального освіченого спеціаліста – референта, офіс менеджера, секретаря.

Усі ці аспекти організації діяльності офісу та роботи офісного працівника покликана розкрити навчальна дисципліна «Організація референтської та офісної діяльності». У результаті вивчення дисципліни слухачі повинні отримати знання про загальні вимоги до секретаря-референта, місце секретаря в структурі управління, правила планування секретарської та референтської діяльності та діяльності керівника, принципи організації прийому відвідувачів, нарад, ділових поїздок протокольних заходів, ділових зустрічей, засідань і презентацій, ведення переговорів; освоїти складові ефективної роботи з різними видами та джерелами інформації, технологіями пошуку, обробки й використовування інформації; вміти застосовувати технології пошуку, обробки й використовування інформації; уміти працювати з офісними технічними засобами, оргтехнікою, налагоджувати комунікацію та контролювати документообіг.

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ БАЗАМИ ДАНИХ

В ході вивчення дисципліни «Організація управління базами даних» студенти отримують знання в області проектування та розробки інформаційних систем, складовою яких у більшості випадках є реляційні бази даних. Концепція реляційний баз даних полягає у зберіганні інформації в декількох двомірних таблицях(сутностях), пов'язаних між собою за допомогою однотипних колонок (полів даних), які називаються ключами. Реляційні бази даних забезпечують підвищену надійність і цілісність даних завдяки відсутності надлишкової інформації і містять вбудовані інструменти, що дозволяють користувачам у найбільш простий спосіб формувати звіти. Зазвичай для цього використовується мова структурованих запитів SQL(Structured query language). В ході викладання дисципліни студенти також знайомляться з інтелектуальними системами.

Дисципліна стає фундаментом для розуміння того, де і як зберігається інформація, як швидко знайти необхідні дані у великому масиві і сформувати потрібний звіт.

Саме ці знання працедавці дуже часто вважають додатковою перевагою кандидата на вакантну посаду, тому що вони демонструють здатність претендента до абстрактно-аналітично мислення і уміння обробляти та аналізувати значні масиви інформації.

ПРОЄКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТА ЕЛЕКТРОННІ ДІЛОВІ КОМУНІКАЦІЇ

В процесі викладання дисципліни студенти знайомляться з різними видами електронних ділових комунікацій і отримують навички використання інформаційних систем для підтримки управлінської діяльності.

В ході виконання лабораторних завдань студенти розробляють власний сайт, реєструють для нього доменне ім'я, вивчають особливості формування і публікації контенту в мережі Інтернет, навчаються застосовувати технології як інструмент інформаційної підтримки маркетингової діяльності в пошукових системах і соціальних мережах.

По закінченню курсу, отримані студентом знання дають йому можливість здійснювати інформаційну підтримку власного бізнесу.

УПРАВЛІНСЬКЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

Управлінське консультування – це особливий напрям професійної діяльності, який являє собою експертну допомогу з боку фахівців з управління, що покликана на основі наукового аналізу конкретних виробничих ситуацій виробити найбільш прийнятні шляхи підвищення ефективності роботи або прибутковості підприємства та способи їх впровадження, використовуючи досягнення сучасної управлінської науки. Світовий досвід функціонування підприємств в умовах ринкової економіки показує, що відсутність розриву між наукою й практикою відбувається багато в чому завдяки наявності такого універсального інструмента, як управлінське консультування.

Метою вивчення навчальної дисципліни є надання уяви про стан, проблеми та перспективи ефективного використання послуг професійних консультантів; формування теоретичних знань та практичних навичок з питань організації та здійснення управлінського консультування, які є необхідними для вірної орієнтації в питаннях надання консультаційних послуг, підбору консалтингових організацій та укладення консультаційних угод.

Документаційна діяльність

Підготовка документації

Інформаційна діяльність

Електронна обробка і візуалізація даних

Управлінська діяльність

Організація комунікації